видання 16.11. - 30.11.2022
|
|
|
|
Підписуйтесь на наш двотижневий вісник, який готують українські експерти Інформаційно-безпекового хабу Центру Європейських цінностей, тут.
|
|
|
|
Перший вирок у справі MH17 |
|
|
|
17 листопада суд Гааги (Нідерланди) виніс перший вирок у справі про збиття авіалайнера MH17 наДонбасі у 2014 році. Тоді загинуло 283 пасажирів та 15 членів екіпажу з десяти країн. Суд засудив до довічного ув'язнення Ігоря Гіркіна (Стрєлкова), Сергія Дубинського та Леоніда Харченка.Одного з обвинувачених, росіянина Олега Пулатова, виправдали. Засуджені в справі МН17 мають виплатити 16 млн євро компенсацій. Суд підтвердив, що малайзійський боїнг був збитий із зенітно-ракетного комплексу «Бук», який привезли з Росії до України, а потім вивезли назад до РФ. Суд також визнав, що територію самопроголошеної ДНР на момент збиття літака контролювала Російська Федерація. Президент України Володимир Зеленський привітав вирок у справі МН17 та наголосив, що дуже важливо, аби на лаві підсудних опинилися і замовники цього злочину. Прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте зазначив, що було зроблено важливий крок у досягненні справедливості для жертв та їхніх близьких. Своєю чергою Австралія вимагає екстрадиції засуджених у справі MH17. Прем'єр-міністр Австралії Ентоні Албанез заявив, що Росія повинна взяти на себе відповідальність за скоєний злочин. Натомість Кремль не визнає рішення нідерландського суду. Наразі Спільна розслідувальна група продовжує розслідування, яке стосується членів команди, що керувала установкою «Бук». Нідерландська прокуратура вже анонсувала, що навесні оголосить про нові звинувачення та початок ще одного судового процесу.
|
|
|
|
Дворічний судовий процес, що проходив у Нідерландах став безпрецедентним як за складністю справи, так і за значенням для цивілізованого світу. Цей вирок став перемогою міжнародного правосуддя із декількох причин. По-перше, 298 родин жертв катастрофи (включаючи 80 дітей) отримали довгоочікуваний результат після 8-ми років розслідування. По-друге, перший вирок у Нідерландах є потужним юридичним аргументом для інших судових процесів. Справа МН17 є предметом розгляду ще в низці судів та арбітражів у всьому світі, зокрема у Європейському суді з прав людини. Важливо, що тепер на рішення гаазького правосуддя зможуть посилатися також інші судові інституції. По-третє, дуже важливо, що окрім персонального засудження злочинців було доведено, що саме Росія контролювала територію так званої «ДНР» – як політично, так і ресурсами – постачаючи зброю, координуючи військових тощо. Цей факт є сильним і переконливим для судових процесів проти воєнних злочинів РФ та створення Міжнародного трибуналу для вищого керівництва Кремля. І наостанок, рішення Гаазького суду має важливу політичну та інформаційну роль для всього світу. Особливо для тих країн, які під дією російської пропаганди ще мають ілюзії щодо злочинних дій РФ проти України та держав Заходу. Цей вирок підтверджує, що Росія – це держава-терорист, що несе загрозу міжнародній спільноті.
Однак це ще не кінець історії. Формально вирок ще не набув юридичної сили. За процедурою, усі сторони мають право на апеляцію, однак уже зараз очевидно, що засуджені не приїдуть до Гааги. У разі відсутності оскарження, вирок стане остаточним. Після цього протягом 8-ми місяців Нідерланди почнуть виплати 16-ти млн євро родинам загиблих. Держава може повернути ці гроші від трьохзлочинців, але поки вони переховуються в Росії це буде складно зробити.
Вирок у справі MH17 - це надзвичайно важливий результат із політичної та практичної точки зору. Однак міжнародне правосуддя – це складний і тривалий процес і справедливість буде досягнуто після притягнення до відповідальності як виконавців, так і замовників злочину.
|
|
|
|
Стратегія Росії щодо руйнування критичної інфраструктури України |
|
|
|
Обстріл Росії 23 листопада призвів до знеструмлення всіх атомних станцій та більшості теплових і гідроелектростанцій в Україні, а також об‘єктів електропередачі. Унаслідок цього без електроенергії опинилася більшість населення країни. Українці протягом місяця звикали до планових відключень електрики за графіком, а тепер намагаються пристосуватися до життя з раптовими і тривалими (іноді на кілька діб) аварійними відключеннями. Цього разу відсутність електроенергії суттєво вплинула на наявність централізованого теплопостачання, яке стало вкрай важливим через похолодання. Весь Київ більше доби був без водопостачання. Уперше зафіксовані нові наслідки збою роботи енергосистеми: черги на прикордонних пунктах пропуску, у великих містах повністю зупинився наземний електротранспорт та метрополітени. Наразі в Києві ідуть постійні роботи щодо підключення всіх користувачів і електроенергія буде доступна по 3 години на добу. Загальний дефіцит потужності в енергосистемі складає біля 30%.
Обстріли інфраструктури - це факт, який лежить на поверхні. Насправді російський арсенал інструментів впливу на українську критичну інфраструктуру набагато ширший і має на меті довготривалий та потужний ефект.
|
|
|
|
Росія розгорнула бойові дії проти України на енергетичному фронті не менше, ніж на звичайному. Мета - капітуляція України, і її росіяни не приховують. В Україні вже не залишилося жодної неушкодженої електростанції - при тому, що в Україні дуже розгалужена мережа електрогенерації. На жаль, через спільне минуле в межах Радянського Союзу росіяни добре обізнані про всі енергетичні об'єкти України - їхню потужність, розташування, особливості роботи.
Між масовими атаками ракет та дронів проходить здебільшого близько тижня, під час якого Росія проводить аналіз успішності своїх ударів, а потім наносить нові удари. Протягом останніх двох масованих атак росіяни намагалися від’єднати від єдиної електромережі України три її атомні електростанції - Хмельницьку, Рівненську та Південноукраїнську, які виробляють біля половини всієї електрики (четверта АЕС, Запорізька, знаходиться під контролем Росії з початку березня). 23 листопада росіянам це вдалося, через що і виникла найбільш критична ситуація в енергетиці України за весь час війни - по суті, блекаут. Попри втручання глави МАГАТЕ та прибуття місії на всі атомні електростанції України, за прогнозами, атаки щодо АЕС повторяться. При цьому існує небезпека не просто від'єднання станцій від енергосистеми, а й пошкодження самих станцій, адже точність ударів росіян дуже низька.
Водночас росіяни посилили кібератаки на критичну інфраструктуру. Із початку війни було скоєно понад 1,2 млн кібератак, тоді як за весь 2021 рік їх було 0,9 млн. Почастішали DDos-атаки на сайти ключових енергетичних компаній та міністерств. Наразі високий рівень кіберзахисту українського енергосектору не дав змоги агресору досягти поставленої цілі. Після перших кібератак росіян у 2015 році в Україні було створено центри кібербезпеки на базі головних енергетичних підприємств як то Укренерго та Нафтогаз України. Динаміка та інтенсивність успішного блокування шкідливих ресурсів збільшилася в сотні разів. Україна щодня набуває нового унікального досвіду в протидії кіберзагрозам і повністю вивчила інструментарій хакерських атак росіян.
Не настільки успішно Україна протидіє на іншому напрямку - поширення російської дезінформації. Наприклад, зараз масово вкидається інформація начебто про протести українців проти відключень електрики. Схема дуже проста: хтось організовує фіктивну акцію протесту з кількох десятків людей, далі відео акції з'являється в проросійських виданнях в Україні, а після цього російські ЗМІ починають поширювати новини із заголовками про масове невдоволення українців. Наприклад, такий випадок був в Одесі: люди ходять без зупинки пішохідним переходом, викликаючи роздратування автомобілістів. Потім новини з гучними заголовками масово з'являються в російських медіа. Перед цим була зафіксована інша інформаційно-психологічна спецоперація в соцмережах та ЗМІ щодо нібито експорту Україною "надлишкової" електроенергії до країн ЄС. Доволі багато людей в Україні почали вірити в те, що електроенергія насправді є, а їх обманюють щодо втрат через обстріли, натомість влада продає електрику за кордон за високою ціною. Насправді експорт електроенергії з України був зупинений з 11 жовтня, і всі доступні потужності української генерації наразі працюють винятково для потреб українських споживачів. Лише після офіційного спростування цієї інформації ця тема пішла на спад.
Мета поширювачів такої дезінформації - збурити суспільство, змучене відключеннями електроенергії, переключити увагу від російських ракетних ударів, через які в українців перебої зі світлом, посилити недовіру до української влади, змусити її до поступок. Наразі Україні потрібно покращити координацію стратегічних комунікацій щодо ситуації з енергетикою. Протилежні меседжі від “нам потрібно евакуювати столицю” до “ситуація контрольована” плутають розгублених людей. Цим вдало користуються росіяни, додаючи інформаційні вкиди як-то про протести (прийом із протестами добре знайомий у країнах ЄС також). Для посилення боротьби з дезінформацією нарешті треба остаточно заборонити доступ до російських медіа (частина з них усе ще доступні) та заблокувати діяльність проросійських медіа в Україні. Наприклад, лише минулого тижня президент Володимир Зеленський відреагував на петицію, у якій його закликають повністю заблокувати одне з проросійських видань, проти якого Рада національної безпеки та оборони ввела санкції.
|
|
|
|
Початок відродження антикорупційних органів України |
|
|
|
Боротьба з корупцією - одна з вимог для вступу України в ЄС, котрий викликає особливу увагу міжнародних партнерів. У попередні роки Україна не продемонструвала належного виконання антикорупційних заходів, проте, з початку війни необхідність їх здійснення суттєво зросла. Після призначення очільника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), який був одним із рекомендацій ЄС щодо кандидатства, цей орган разом із Національним антикорупційним бюро України (НАБУ) почали активно працювати в напрямку викриття та винесення підозр щодо корупційних злочинів.
|
|
|
|
З 2016 року Україна дещо підвищила рівень прозорості як на державному, так і на місцевому рівнях, цей процес ще далекий до завершення. Це пояснюється зокрема тим, що рівень отримання покарання за злочини, пов’язані з корупцією, був низьким. Виходило так, що корупціонерів виявити легко, але вони не отримують покарання за свої дії, а безкарність породжує нові злочини.Зокрема це відбувалося і через гальмування в повноцінному запуску роботи всіх ланок антикорупційних органів, які започатковувалися за допомогою міжнародних партнерів.
Після призначення очільником САП Олександра Клименка в липні 2022 р., який переміг у конкурсі на цю посаду ще в грудні 2021 р., результативність спільної роботи НАБУ та САП почала активно підвищуватися. Тільки в жовтні цього року 48 осіб викрили на кримінальних правопорушеннях, розпочато розслідування в 60 нових справах, 4 обвинувальні акти стосовно 11 осіб скерували до суду. Зокрема, підозри отримали низка посадовців державних підприємств та інституцій. Такі події демонструють незалежність антикорупційних органів та їх незаангажованість. Це важливий сигнал для суспільства та міжнародних партнерів щодо того, що Україна серйозно налаштована боротися з однією з найчутливіших проблем, які стоять на заваді до євроінтеграції та розвитку країни, а саме корупції.
Попри результати, отриманні антикорупційними органами останнім часом, досі є поширеною практика заочного ведення судових процесів за умови виїзду фігурантів за кордон. Одна з останніх гучних справ - щодо екс голови Нацбанку К. Шевченка, який виїхав із країни за два дні до оголошення підозри й зараз оголошений у міжнародний розшук. Нещодавно з’явилась інформація, що підозрюваний разом із декількома іншими фігурантами антикорупційних розслідувань, перебуває у Відні. Цей випадок викликає занепокоєння, оскільки Шевченко зміг перетнути державний кордон, незважаючи на розслідування. Зараз держава повинна діяти щодо здійснення швидкої екстрадиції підозрюваних для здійснення правосуддя. Адже незавершені або заочно проведені судові провадження не є показником зменшення рівня безкарності корупціонерів.
Також НАБУ досі працює без очільника бюро, адже конкурс на цю посаду після півроку затягувань оголосили тільки в середині листопада. За проведенням цього конкурсу будуть уважно слідкувати як міжнародні партнери, так і громадськість, зважаючи на його значущість та можливі проблеми. На прикладі САП можна побачити, що чесно проведений конкурс та незалежна людина на посаді – запорука ефективної роботи відомства.
Хоч активізація роботи та підвищення ефективності антикорупційних органів в Україні очевидна, зміцнення антикорупційної інфраструктури в Україні досі потребує багато зусиль. Зараз антикорупційні органи не отримують достатньої підтримки з боку влади. Проте вони активно співпрацюють із громадськими розслідувачами. Задача України - налагодити всебічну співпрацю між усіма ланками процесу боротьби з корупцією для досягнення кращих результатів. Очевидним є те, щонаявність антикорупційних критеріїв серед 7-и рекомендацій щодо кандидатства в ЄС змогла зрушити з місця цей процес. Саме тому євроінтеграція є важливим фактором та аргументом для влади щодо зміцнення антикорупційних органів та подальшої боротьби з корупцією.
|
|
|
|
Відновлення життя в Херсоні та Миколаєві |
|
|
|
Звільнені від російських загарбників Херсон і Миколаївську область відвідали 70 послів і дипломатів із 20 країн. Як повідомляє МЗС України, до складу іноземної делегації в супроводі заступника міністра закордонних справ України Миколи Точицького увійшли голова представництва ЄС в Україні, керівники дипломатичних місій Польщі, Таджикистану, Молдови, Грузії, Іспанії, Данії, Хорватії, Швеції, Вірменії, Чорногорії, Туреччини, Словенії, Нідерландів, Азербайджану, Кіпру, Греції, Румунії, Франції та Індії.
У межах цього візиту уряд України закликає міжнародних донорів, а також міжнародний бізнес інвестувати у відновлення життя в Херсоні.
Уряд уже затвердив перші 100 млн грн із резервного фонду на відновлення інфраструктури в Херсонській області, сподіваючись на долучення міжнародних донорів.
|
|
|
|
Відновлення життя в Херсоні, а також ведення бізнесу тут мають кілька вимірів. Перш за все, це пов’язано з основними потребами людей. Відсутність опалення, електроенергії, мобільного зв'язку змусила багатьох місцевих жителів покинути регіон. За даними Нацполіції, з 280 тисяч херсонців у місті залишилося близько 80 тисяч осіб. Ця цифра також зміниться після того, як Мінреінтеграції повідомило, що сприятиме евакуації людей літнього віку та тих, хто бажає переселитися на зимовий період із Херсонської області.
По-друге, українські підприємці, які вже повертаються до Херсону, потребують не лише захоплення, а й державної та міжнародної підтримки. Ці компанії переважно надають важливі послуги, зокрема транспорт, зв'язок, банківські послуги. Великі місцеві підприємства здебільшого не можуть відновити роботу. Їхні об’єкти часто розташовані або на все ще окупованих частинах регіону, або на замінованих територіях. Розмінування Херсонської області почалося відразу після звільнення. Лише за перші дві доби було знешкоджено 2 тисячі вибухових пристроїв. Наразі розміновано понад 40 гектарів території. Проте, як і раніше, у Херсонській та Миколаївській областях підлягають розмінуванню близько 8 тис. км2.
По-третє, найбільш постраждалою групою малих і середніх підприємств були фермери із зазначених регіонів через зруйновану матеріально-технічну базу російськими військами, а також через майже 9 місяців російської окупації. Крім того, Херсонська та Миколаївська області завжди належали до так званого «зернового коридору» через Чорне море.
Прийдешня зима ускладнює процес розмінування, а також відновлення електропостачання та опалення. За тиждень після звільнення міста було відновлено електропостачання, зруйноване загарбниками. Проте замість того, щоби починати процес відновлення, уряду та місцевій владі доводиться захищати місто, евакуйовувати населення, адже після звільнення військами РФ Херсону місто та область перебувають під щоденними обстрілами окупантів із лівого берега Дніпра. Після визволення Херсонської та Миколаївської областей попереду відновлення, громадськість та бізнес очікують на прозорість та інклюзивність цього процесу.
|
|
|
|
“Лазівки” у єдності Заходу: чому санкції проти Росії не можуть зупинити війну? |
|
|
|
Санкції ЄС та G7 проти Росії мають на меті паралізувати здатність Росії вести війну проти України. Проте російський режим сподівався зірвати цей план шляхом поглиблення енергетичної кризи. Євросоюз здавався особливо вразливим. Хоча ЄС - другий найбільший імпортер нафти у світі, ЄС також був найбільшим покупцем російської нафти до війни. Дійсно, виявляється, що російські санкції дорого коштують європейській економіці, тому деякі партнери намагаються їх обійти. З початку війни через лазівки в санкціях Великобританія імпортувала загалом російської нафти на суму 230 мільйонів фунтів стерлінгів, яка була зареєстрована як нафта з інших країн. Серед основних тактик, які використовуються для маскування імпорту російської нафти – використання старих танкерів, перекачка нафти із судна на судно, змішування, сумнівне страхування, просте відключення GPS-трекерів і перевезення через країни із сумнівною правовою системою. Вплив санкцій також обмежений через Китай та Індію, головних переможців російської агресії та санкцій Заходу.
|
|
|
|
За даними Міжнародної енергетичної асоціації, до повномасштабного вторгнення в Україну Росія була найбільшим експортером нафти на світові ринки. Російська нафта є двигуном для російської військової машини. Наприклад, російське вторгнення в Грузію, а також вторгнення в Україну у 2014 і 2022 роках збіглися з піком цін на нафту і, на думку деяких аналітиків, уможливили їх. Російські санкції справді впливають на російську економіку, оскільки вона вже входить у рецесію, згідно з раніше опублікованим звітом ЄС. Одним із великих потрясінь має стати ембарго на постачання російської нафти в ЄС, що запрацює в грудні цього року. До лютого 2022 року ЄС був найбільшим покупцем російської нафти, тоді як основна російська нафтотранспортна інфраструктура тісно пов’язана з поставками в ЄС.
У той же час, незважаючи на війну та санкції, прогнозовані доходи Росії від експорту нафти й газу у 2022 році не зменшаться, а збільшаться - $152 у 2021 році до $196 трильйонів у 2022 році. Поки Індія і Китай продовжуватимуть купувати дешеву російську нафту, перепродаючи її на заході, Росія і надалі матиме високі доходи. Після вторгнення в Україну Китай став першим, а Індія - третім імпортерами нафти з Росії, котрим Росія продавала на 20-30 дешевше за Brent.
Одним із запропонованих рішень для обмеження стрімкого зростання доходів Росії було встановлення обмежень на ціни на нафту країнами G7. Проте запропоноване обмеження в $ 65-70 за барель матиме незначний вплив на доходи Росії. Причина полягає в тому, що більшість важливих російських покупців уже платять приблизно таку ціну або нижче, тоді як обмеження ціни не включає доставку та страхування. Після введення в дію ембарго в ЄС та цінових обмежень G7 трохи заповільнили купівлю нафти в Росії, проте це може бути тимчасовим.
Триває десятий місяць повномасштабного вторгнення Росії в Україну, і російська економіка все ще в змозі його фінансувати. Доки захід заплющує очі на схеми в доставках палива, а також на збагачення Китаю та Індії від торгівлі з Росією, санкції матимуть обмежений вплив, а Росія продовжуватиме вбивати українців. Оскільки російське нафтове ембарго набуде чинності на початку грудня, найменше, що можуть зробити західні країни, зокрема Велика Британія, це запровадити суворий контроль за транспортуванням нафти та відстеження походження танкерів.
|
|
|
|
ПІДПИСАТИСЯ НА ЦЮ РОЗСИЛКУ |
|
|
|
Підписуйтесь на наш двотижневий вісник, який готують українські експерти Інформаційно-безпекового хабу Центру Європейських цінностей, тут.
|
|
|
|
|