видання 30.11. - 14.12.2022
|
|
|
|
Підписуйтесь на наш двотижневий вісник, який готують українські експерти Інформаційно-безпекового хабу Центру Європейських цінностей, тут.
|
|
|
|
«Гарантії безпеки» для Росії. Нова ідея Макрона обурила Київ та низку столиць ЄС |
|
|
|
Нещодавно Президент Франції Еммануель Макрон в інтерв’ю французькому телеканалу TF1 заявив, що «Заходу слід
подумати, як задовольнити потребу Росії в гарантіях безпеки, якщо президент
Володимир Путін погодиться на переговори про припинення війни в Україні». Ця
ініціатива викликала різку критику в Україні та країнах ЄС. У МЗС Польщі наголосили, що сьогодні саме Росія є
загрозою безпеці, від якої потрібні гарантії, а не навпаки. Таку ж позицію озвучив МЗС Фінляндії. Секретар Ради
національної безпеки й оборони України Олексій Данілов поставив
під сумнів надання таких гарантій «державі-терористу і вбивці». Посилаючись на трибунали
після Другої світової війни, він додав: «Замість Нюрнберга — підписати угоду з
Росією і потиснути руку?… Дивна логіка підкилимної дипломатії, час якої
скінчився». Глава правлячої фракції «Слуга народу» й головний переговірник
України з Росією Давид Арахамія заявив, що Київ готовий надати
Росії гарантії безпеки після того, як вона виведе свої війська з України,
виплатить репарації, притягне всіх військових злочинців до відповідальності й
добровільно здасть ядерну зброю. Тим часом у МЗС РФ кажуть, що готові говорити
про гарантії безпеки для Росії.
|
|
|
|
Перед повномасштабним вторгненням Росії в Україну тема «гарантій безпеки» для Росії була головною умовою Кремля перед колективним Заходом. Тоді Москва шантажувала НАТО щодо загроз її безпеці і використала цю маніпуляцію, як привід для війни в Україні. Наратив про те, що Захід і Україна відповідальні за цю війну, бо не підтримали умов РФ перед повномасштабним вторгненням, — є одним із центральних в арсеналі російської пропаганди. Висловлювання
Макрона про «гарантій безпеки» для Росії легітимізує проросійський наратив і
може бути використаним, як аргумент в інформаційних операціях Кремля проти
України та НАТО. Такі ідеї — це фактично посилення позицій путінського
режиму, водночас ілюстрація слабкості європейських політиків.
Свідомо чи несвідомо французький президент став ретранслятором
проросійського меседжа, через що й накликав на себе різку критику в Києві та
низці європейських столиць. Наразі тема переговорів із Росією, тим більше
надання гарантій безпеки державі-агресору є дуже чутливою в українському
суспільстві. Більшість
українців проти переговорів із РФ і вважають за необхідне продовжувати збройну
боротьбу до повної перемоги над окупантами. Так само ця тема небезпечна і для Євросоюзу, адже поляризує європейське
суспільство, розколює єдність держав членів ЄС, загострює внутрішні конфлікти,
даючи сигнал Кремлю, що «Європа готова до компромісів».
В умовах постійних гібридних загроз із боку Росії гарантії безпеки
зараз потрібні Україні та держави Центрально-Східної Європи. У середині вересня
в Офісі президента України презентували рекомендації
щодо майбутніх гарантій безпеки для України. Документ
не ідеальний, але може бути корисним для нових ініціатив. Держави-члени НАТО
разом з Україною та ЄС повинні розробити дієвий план із цього приводу, який би
став запобіжником новим конфліктам на європейському континенті.
|
|
|
|
Світ має змусити Росію заплатити за завдану шкоду |
|
|
|
На думку віцепрезидентки Світового банку Анни Б’єрде, відбудова України може коштувати щонайменше 500
мільярдів євро. Це колосальна сума, яка буде збільшуватися і партнери України не
зможуть надати гранти чи кредити на цю суму. Очевидним виходом із ситуації є
стягнення з Росії цих коштів, адже саме її дії призвели до втрат такого
масштабу. Проте є обґрунтовані підозри, що країна терорист проігнорує свої
зобов’язання щодо покриття втрат України, навіть коли це буде визнано на рівні
міжнародних інституцій.
|
|
|
|
Після початку повномасштабного вторгнення в Україну, Росія зазнала впливу санкцій безпрецедентного масштабу, включно із замороженням активів. Тільки станом на травень за підрахунками
Національного агентства запобігання корупції, країни Європи, США, Японія та
інші партнери заморозили російського майна на понад $1 трлн. Хоча в Канаді та Україні вже прийнято
законодавство щодо конфіскації приватних активів, то в Канаді ще не було таких
прецедентів, а український суд із травня виніс лише одне таке рішення. У
випадку України існує кілька механізмів розшуку та конфіскації таких активів,
які працюють із різною активністю. При використанні відповідного законодавства
та подальшого розгляду справи у ВАКС існує необхідність тісної співпраці з
розвідкою для встановлення фігурантів та всіх їх активів. Оскільки розвідка
України наразі зосереджена переважно на воєнних цілях, саме тому цей процес йде
повільніше, аніж усім хотілося б. У будь-якому випадку, ці два законодавчих
кейси можуть бути використані іншими країнами партнерами як приклад для
розробки власної законодавчої бази.
Найбільше російських активів знаходяться саме в державах ЄС, тому
й рішення від цих країн із приводу процесу конфіскації є найбільш очікуваним.
За умови створення відповідних правових механізмів, Україна може розраховувати
на стягнення у свою користь суверенних активів Росії, що оцінюють у $300 млрд,
що заморожені в ЄС. Активи приватних осіб там захищені різними юридичними
документами. За відсутності прямого вторгнення на території цих країн, то
механічними, які використовує Україна в процесі конфіскації, є юридично
необґрунтованими. Основною задачею тих, хто або вже розробив, або розробляє
механізми конфіскації, є детальне опрацювання всіх юридичних моментів. Адже
мінімальна неточність чи помилка може призвести до міжнародних судів та рішень
на користь держави агресора.
Не зважаючи на те, що конкретних кроків у напрямку розробки
відповідного законодавства з боку ЄС та США ще не зроблено, країни вже з травня
вивчають способи запровадження таких механізмів. Світ розуміє, що втрати
України у війні занадто високі, а криза в найбільшій країні Європи та у
величезному експортері агропродукції та металів негативно вплине на економіку
не тільки ЄС, але і світу. Тож, відбудова України та подолання кризи є вигідною
для всіх. Тим часом світ також починає усвідомлювати все ясніше, що Росія не
дотримується жодних міжнародних норм та зобов’язань. Тому конфіскація її
активів на користь України є найбільш реалістичним виходом із даної ситуації.
|
|
|
|
Усі проти забудовників: реформа містобудування в законопроекті № 5655 |
|
|
|
На реформу містобудування українці чекають давно, адже всім набридли корупційні скандали та незаконне будівництво, що шкодить довкіллю, культурній
спадщині та добробуту мешканців. Також реформа містобудування є однією з
вимог громадян та міжнародних партнерів у процесі післявоєнної відбудови.
Законопроект № 5655 «Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України щодо реформування сфери містобудівної
діяльності» має створити основу для реформи містобудування. Цей закон також
матиме вирішальне значення для відбудови України, оскільки він визначатиме ролі
різних зацікавлених сторін (забудовників, реєстраторів, наглядових органів,
архітекторів, органів місцевого самоврядування та громад) у процесі відбудови
міст. Законопроект був зареєстрований у Верховній Раді України в червні 2021
року та пройшов перше читання. За словами авторки законопроекту,
депутатки «Слуги народу» Олени Шуляк, законопроект незабаром буде розглянутий у
другому читанні, проте фінальний текст законопроекту після останніх правок на
сайті парламенту відсутній.
У громадськості є вагомі зауваження як щодо процесу ухвалення
законопроекту, так і щодо його змісту. Рух «Чесно» отримав текст законопроекту від депутатів та надав зауваження щодо нього. Представники органів
місцевого самоврядування (ОМС) та Архітектурної
палати розкритикували запропонований законопроект. Національне агентство
з питань запобігання корупції (НАЗК) також надало висновок щодо корупційних ризиків
законопроекту.
|
|
|
|
Запропонований законопроект чітко передбачає забудовників переможцями реформи містобудування, а громади — виключеними із цього процесу. Проект обмежує контроль громадян за процесом планування та
будівництва
шляхом надання функцій нагляду приватним фірмам, які можуть бути створені
забудовниками або пов’язані з ними. Забудовники, відповідно до проекту, також
матимуть нові права щодо архітекторів, наприклад, вони зможуть легко їх
звільняти. Ще один переможець реформи — Мінрегіон, який створить «містобудівну палату»,
котра буде реєструвати, штрафувати та видавати сертифікати, але без жодних
передбачених законом процедур. НАЗК рекомендує вирішити корупційні ризики,
пов’язані із цією правовою невизначеністю.
Найгірше в цьому законопроекті те, що він обмежує права громад та ОМС
впливати на процес містобудування. З одного боку, завдяки цифровим інструментам Державної
електронної системи у сфері будівництва (ДЕССБ) весь процес будівництва
нібито стане прозорішим. З іншого боку, громади матимуть дуже обмежені правові підстави впливати
на нього.
Приватні інспектори не будуть нести відповідальність перед громадою та зокрема
не матимуть обов’язку розглядати звернення громадян. Громадяни матимуть право
лише звернутися до суду. Враховуючи, що судова система залишається
корумпованою, шанси припинити незаконне будівництво зусиллями громади будуть
низькими. Крім того, закон сприятиме хаотичному будівництву, оскільки не вимагає
узгодженості проекту забудови з містобудівною документацією.
Представники місцевої влади також зазначають, що законопроект обмежує
роль місцевого самоврядування в процесі розвитку міст. Наприклад, місцева влада
повинна буде здійснювати моніторинг процесу будівництва без доступу до
будівельної ділянки.
Авторка законопроекту, заступниця голови комітету ВРУ та народна
депутатка фракції «Слуга народу» Олена Шуляк також визнає, що закон не покращує
процес участі громадськості в містобудівному процесі, але не пропонує правок,
аби включити громадськість.
Відбудова України має базуватися на залученні місцевих громад до
процесу, про що було заявлено на зустрічах високого
рівня між Україною та міжнародними партнерами. Реформа містобудування має
створити механізм для впливу громадськості на процеси міського планування та
будівництва. Проте проект № 5655 не пропонує механізму справедливого та
змістовного залучення громадян до розвитку міст.
|
|
|
|
Від доставки товарів до сталого співробітництва в регіонах: як європейські муніципалітети підтримують Україну |
|
|
|
Рада
ЄС 10 грудня досягла домовленості про виділення фінансової
допомоги Україні в розмірі 18 мільярдів євро у 2023 році. Завдяки цьому Європа
вперше обігнала
США за загальним обсягом допомоги, виділеної Україні.
Муніципалітети ЄС також активно співпрацюють з українськими містами та
громадами, передаючи їм гуманітарну допомогу, найкращі практики та долучаючись
до відновлення.
На початку жовтня 2022 року Région
Sud надав фінансову підтримку, включаючи 200 000 євро неурядовій організації ACTED, 50 000 євро через
Фонд реагування на надзвичайні ситуації, яким керує Міністерство закордонних
справ Франції (FACECO) та 130 000 євро для підтримки пожежників та цивільного захисту в Україні. Регіон
Сконе долучився до надсилання ліків в Україну.
Станом на грудень 2022 року, регіони Португалії, Латвії та Естонії планують підтримку Житомирській,
Чернігівській та Київській областям електрогенераторами та павербанками, Німеччина постачає генератори
Укренерго, а також підтримує Одеську, Миколаївську та Херсонську області. Італія відправила нову партію
гуманітарних вантажів зі складу ООН у Бріндізі до Чернівців. Це дозволило перевезти та доставити 9
тонн гуманітарної допомоги (включаючи, зокрема, зимові набори, намети, печі та ковдри), у відповідь на зростаючі
потреби, що виникли через майбутню зиму.
|
|
|
|
Станом на 20 листопада, країни-члени та інституції ЄС надали близько 52 мільярдів євро військової, фінансової та гуманітарної допомоги, а зобов’язання, взяті США,
складають майже
48 мільярдів євро.
Відбуваються глобальні зміни в бізнес-потоках і формування нових
експортних
напрямків і
шляхів, де головну роль відіграють регіони та громади. Тому співпраця
європейських регіонів і муніципалітетів з українськими муніципалітетами є
ефективним механізмом для задоволення потреб України у відновленні. Цей
механізм досі не повністю інтегровано до платформи
швидкої оцінки збитків
і потреб України під егідою ЄС. Водночас європейські регіональні органи влади
мобілізують кошти з власних бюджетів, які завжди досить обмежені. Вони
допомагають організаціям, які працюють на місцях як в Україні, так і в
прикордонних країнах, подолати наслідки гуманітарної кризи. Європейські регіони
також збирають кошти, а також надають підтримку Україні в контексті викликів «зимових» потреб.
Найцікавіше те, що італійські регіони Сицилія та Абруццо стали чемпіонами як у наданні гуманітарної
допомоги, так і в співпраці з різними українськими місцевими громадами
(Вінницька, Харківська, Чернівецька, Сумська, Херсонська області). Частково таке явище
можна пояснити українською діаспорою, яка проживає в цих та сусідніх регіонах
Італії.
Проте місцеві громади України не хочуть лише отримувати таку підтримку. Вони закликають своїх
партнерів із ЄС розвивати думку про Україну як про переможця. Тому основними вимогами є орієнтир на покращенні
адміністративних послуг, залученні нових інвесторів, спільних грантових заявках.
Такий рівень співпраці більш ніж важливий для найближчих місяців відновлення діяльності та розвитку
бізнесу в Україні як основних тем конференцій у Відні та Парижі, запланованих на 13 та 15
грудня.
Ретельна оцінка потреб територій України обов’язково повинна включати більше
залучення місцевих муніципалітетів до розуміння того, що насправді потрібно
Україні та українцям. Таким чином, Платформа відновлення України та її ініціативи повинні об’єднати зусилля
регіональних мереж, двостороннє та багатостороннє партнерство та спільні
інвестиційні проекти на місцевому та регіональному рівнях.
|
|
|
|
“Лазівки” у єдності Заходу: чому санкції проти Росії не можуть зупинити війну? |
|
|
|
Санкції ЄС та G7 проти Росії мають на меті паралізувати здатність Росії вести війну проти України. Проте російський режим сподівався зірвати цей план шляхом поглиблення енергетичної кризи. Євросоюз здавався особливо вразливим. Хоча ЄС - другий найбільший імпортер нафти у світі, ЄС також був найбільшим покупцем російської нафти до війни. Дійсно, виявляється, що російські санкції дорого коштують європейській економіці, тому деякі партнери намагаються їх обійти. З початку війни через лазівки в санкціях Великобританія імпортувала загалом російської нафти на суму 230 мільйонів фунтів стерлінгів, яка була зареєстрована як нафта з інших країн. Серед основних тактик, які використовуються для маскування імпорту російської нафти – використання старих танкерів, перекачка нафти із судна на судно, змішування, сумнівне страхування, просте відключення GPS-трекерів і перевезення через країни із сумнівною правовою системою. Вплив санкцій також обмежений через Китай та Індію, головних переможців російської агресії та санкцій Заходу.
|
|
|
|
За даними Міжнародної енергетичної асоціації, до повномасштабного вторгнення в Україну Росія була найбільшим експортером нафти на світові ринки. Російська нафта є двигуном для російської військової машини. Наприклад, російське вторгнення в Грузію, а також вторгнення в Україну у 2014 і 2022 роках збіглися з піком цін на нафту і, на думку деяких аналітиків, уможливили їх. Російські санкції справді впливають на російську економіку, оскільки вона вже входить у рецесію, згідно з раніше опублікованим звітом ЄС. Одним із великих потрясінь має стати ембарго на постачання російської нафти в ЄС, що запрацює в грудні цього року. До лютого 2022 року ЄС був найбільшим покупцем російської нафти, тоді як основна російська нафтотранспортна інфраструктура тісно пов’язана з поставками в ЄС.
У той же час, незважаючи на війну та санкції, прогнозовані доходи Росії від експорту нафти й газу у 2022 році не зменшаться, а збільшаться - $152 у 2021 році до $196 трильйонів у 2022 році. Поки Індія і Китай продовжуватимуть купувати дешеву російську нафту, перепродаючи її на заході, Росія і надалі матиме високі доходи. Після вторгнення в Україну Китай став першим, а Індія - третім імпортерами нафти з Росії, котрим Росія продавала на 20-30 дешевше за Brent.
Одним із запропонованих рішень для обмеження стрімкого зростання доходів Росії було встановлення обмежень на ціни на нафту країнами G7. Проте запропоноване обмеження в $ 65-70 за барель матиме незначний вплив на доходи Росії. Причина полягає в тому, що більшість важливих російських покупців уже платять приблизно таку ціну або нижче, тоді як обмеження ціни не включає доставку та страхування. Після введення в дію ембарго в ЄС та цінових обмежень G7 трохи заповільнили купівлю нафти в Росії, проте це може бути тимчасовим.
Триває десятий місяць повномасштабного вторгнення Росії в Україну, і російська економіка все ще в змозі його фінансувати. Доки захід заплющує очі на схеми в доставках палива, а також на збагачення Китаю та Індії від торгівлі з Росією, санкції матимуть обмежений вплив, а Росія продовжуватиме вбивати українців. Оскільки російське нафтове ембарго набуде чинності на початку грудня, найменше, що можуть зробити західні країни, зокрема Велика Британія, це запровадити суворий контроль за транспортуванням нафти та відстеження походження танкерів.
|
|
|
|
ПІДПИСАТИСЯ НА ЦЮ РОЗСИЛКУ |
|
|
|
Підписуйтесь на наш двотижневий вісник, який готують українські експерти Інформаційно-безпекового хабу Центру Європейських цінностей, тут.
|
|
|
|
|