Підписуйтесь на наш двотижневий вісник, який готують українські експерти Інформаційно-безпекового хабу Центру Європейських цінностей, тут.
|
|
|
|
Зміст
- Політика ЄС щодо України.
- Заявка на членство в НАТО.
- Як Україна та світ готуються до великої відбудови
- Незалежність енергогігантів під загрозою: що спричинило занепокоєння Заходу?
|
|
|
|
Президентка Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн у своєму нещодавньому виступі перед Європарламентом озвучила пріоритети та цілі в подальших відносинах з Україною, заявивши, що Україна має повністю інтегруватися до ЄС. У найближчій перспективі Єврокомісія ставить за мету створення єдиного ринку України та ЄС. "Єдиний ринок став однією з історій успіху Європи. Настав час зробити його історією успіху і для наших українських друзів", – зазначила президентка ЄК. Підтримка України в боротьбі з агресором була центральною темою промови лідерки ЄС. Фон дер Ляєн переконана, що зрештою "Європа переможе, аПутін зазнає поразки". Одразу після декларації політичних намірів у Брюсселі президентка Єврокомісії відвідала Київ для обговорення практичних кроків. Європейська інтеграція України й допомога ЄС були головними темами візиту. Відтак, найближчим часом Брюссель надасть Україні 150 млн євро для забезпечення притулку внутрішньо переміщених осіб. Ще 150 мільйонів виділять для відбудови 74 шкіл в Україні. Також 5 млрд євро макрофінансової допомоги ЄС надійдуть у середині жовтня.
Оголошення мобілізації Путіним, ядерний шантаж Кремля та проведення псевдореферендумів на тимчасово окупованих територіях України активізувало й санкційний трек. ЄС рішуче засудив ініціативи РФ, а 28 вересня Єврокомісія представила восьмий пакет санкцій проти Росії.
|
|
|
|
Із перших днів російського вторгнення ЄС забезпечує постійну політико-дипломатичну, військову, фінансову, інформаційну та гуманітарну підтримку. Політичні заяви лідерів ЄС, поглиблення секторальної співпраці з Україною та запровадження нових санкцій проти РФ є свідченням того, що така допомога продовжуватиметься й надалі.
Новий етап ескалації РФ змушує відповідно реагувати і в Брюсселі. Восьмий пакет санкцій містить нові заборони на імпорт російської продукції, обмеження цін на нафту та заборону громадянам ЄС входити в керівні органи російських державних компаній. Зокрема, заборона на імпорт російської продукції позбавить Росію доходів на 7,5 млрд євро. Окрім цього, пропонується розширити список товарів та послуг, заборонених до експорту з ЄС до Росії. Як приклади Урсула фон дер Ляєн назвала авіазапчастини та електронні компоненти, а також певні хімічні речовини. Такі обмеження надалі позбавлятимуть військовий комплекс Кремля ключових технологій та послаблюватимуть російську економіку. Також планується запровадити штрафидля тих, хто намагатиметься обійти санкції. Це стосуватиметься компаній, які купують товари в ЄС, доставляють їх до третіх країн, а потім відправлять на продаж до Росії. Після розширення списку санкцій у ньому налічується понад 1300 фізичних та юридичних осіб.
Новий пакет санкцій можуть схвалити вже 6-7 жовтня під час засідання Європейської Ради. Загалом ухвалення такого переліку обмежень має суттєво скоротити доходи РФ. У грошовому еквіваленті це коштуватиме Росії близько 12 млрд євро.
У контексті євроінтеграції України ключовими питаннями є поглиблення секторальної співпраці, виконання Україною 7-ми зобов’язань Єврокомісії в рамках отримання «кандидатського» статусу та формування нового порядку денного майбутніх переговорів щодо членства України в ЄС.
Із 1 жовтня Україна офіційно приєдналася до митних конвенцій ЄС. «Митний безвіз» нарешті запрацював.Бізнес отримав інструменти для користування перевагами та спрощеннями процедури спільного транзиту у 35-ти країнах-членах Конвенції. Дотепер доступ до спрощень мало лише обмежене коло підприємств. В умовах логістичних обмежень такий крок є позитивом для підтримки бізнесу.
Загалом у фокусі інтересів як Києва, так і Брюсселя – єдиний ринок України та ЄС. Початком для його створення має бути спільна робота з ЄС щодо усунення нетарифних торговельних бар’єрів. Результатом цього має стати отримання Україною доступу до чотирьох основоположних свобод ЄС: свободи пересування товарів, осіб, послуг та капіталів. Цей напрямок має шанс на успіх. У Євросоюзі вже заявили про його підтримку. Найближчим часом це питання стане темою для обговорення на саміті ЄС у Празі.
Постійним питанням порядку денного діалогу Україна-ЄС є також імплементація Києвом 7 зобов’язань Єврокомісії в рамках отримання «кандидатського» статусу. Публічно прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що до кінця року всі умови будуть виконані. Такий крок був б сильним аргументом для Києва в подальшій інтеграції до ЄС, а також початку переговорного процесу щодо членства в Євросоюзі.
|
|
|
|
Заявка на членство в НАТО |
|
|
|
30 вересня після проголошення в Кремлі анексії чотирьох українських окупованих регіонів, Рада національної безпеки й оборони України прийняла рішення, згодом публічно озвучене президентом Зеленським, щодо подачі офіційної заявки на членство в НАТО. За словами українського президента, заявка на членство в НАТО за прискореною процедурою є де-юре оформленням нинішнього стану справ. "Ми де-факто союзники. Цього вже досягнуто. Де-факто ми вже пройшли свій шлях у НАТО. Де-факто ми вже довели взаємосумісність зі стандартами Альянсу, вони реальні для України - реальні на полі бою і в усіх аспектах нашої взаємодії", - підсумував Зеленський. Заступник голови Офісу Президента Ігор Жовква пізніше додав, що Україна взяла до уваги досвід приєднання до НАТО Фінляндії та Швеції, і наразі сподівається на вступ до Альянсу без Плану дій щодо членства (ПДЧ).
Подання заявки в цілому було позитивно сприйняте українським суспільством, де підтримка євроатлантичного курсу останнім часом значно зросла. Однак, міжнародна реакція була більш ніж стриманою. Офіційні представники Альянсу процитували загальні положення політики відкритих дверей, ухилившись від чітких відповідей, щодо того якою може бути «прискорена процедура» за запитом Києва, враховуючи, що Україна була в офіційному списку кандидатів на членство ще з 2018 року. «Наш пріоритет наразі – це надання термінової підтримки Україні, щоби допомогти Україні захистити себе від російського вторгнення», заявив Генеральний Секретар НАТО Єнс Столтенберг під час прес-конференції того ж дня. Радник із питань національної безпеки Білого Дому Джейк Салліван коротко відповів журналістам, що питання заявки на членство України в НАТО має вирішуватися «іншим часом». Однак, уже 2 жовтня, глави 9 держав-членів Альянсу виступили зі спільною заявою на підтримку євроатлантичних прагнень України й закликом до 30 союзників посилити військову допомогу Києву.
|
|
|
|
Офіс Президента спочатку запевнив журналістів, що подання заявки за прискореною процедурою було узгоджено й попередньо обговорено з партнерами України. Однак, на думку багатьох інсайдерів, для представників Альянсу це стало скоріше несподіванкою, як і для урядів країн-членів НАТО. Варто зауважити, що реакція НАТО та союзників виявилася набагато стриманішою і прихильнішою, аніж вона могла б бути за інших обставин. Здебільшого з огляду на те, що така заявка залишається символічною політичною декларацією, аніж практичним кроком, оскільки для членства в НАТО подання такої заявки не є обов’язковою вимогою, на відміну від ЄС. Експерти поділяють думку, що до подання такої заявки Київ спонукали нещодавні успіхи європейської інтеграції, що могло створити завищені очікування, перші ознаки чого вже спостерігаються в українських політичних колах. Також поширеним є занепокоєння, що український уряд переконаний, що Україна вже повною мірою відповідає стандартам і принципам НАТО, відтак процес приєднання полягає лише в політичному рішенні 30ти країн-союзників, а не у внутрішніх реформах в Україні. Проте, об’єктивно, рівень готовності України за політичними і військовими критеріями, може виявитися нижчим, аніж у Швеції і Фінляндії, незважаючи на прогрес у реформах, які досягла Україна, впроваджуючи Річні національні програми, що у 2009 році стали фактичним замінником ПДЧ. Наостанок, заявка на членство в НАТО не змінює плани України щодо гарантій безпеки, відомих як Київський безпековий компакт. Підсумовуючи, варто погодитися з висновками фахівців, що оголошення заявки ані прискорить, ані сповільнить рух України до НАТО, але її символізм стане консолідуючим фактором для національної аудиторії та владних інституцій, що будуть працювати на досягнення поставленої мети. Більше того, вона може стимулювати на міжнародній арені адвокаційну діяльність партнерів України, що пåідтримують приєднання України до Альянсу.
|
|
|
|
Як Україна та світ готуються до великої відбудови? |
|
|
|
Світ відгукнувся на спроби України розпочати відбудову України вже зараз, хоча не поспішав обіцяти конкретну допомогу. Перша міжнародна конференція високого рівня про відбудову України відбулася у швейцарському Лугано в липні цього року, де уряд презентував програму відбудови України загальною вартістю 750 мільярдів доларів. Наступна конференція відбудеться 25 жовтня в Берліні під спільним головуванням країн Великої Сімки та Євросоюзу. Хоча до Лугано представники українського уряду прийшли підготовленими та презентували детальний план відновлення 23 секторах, партнери не поспішали з обіцянками фінансування та обмежилися декларативною заявою за результатами конференції, де обіцяли підтримати Україну у відповідь на реформи та боротьбу з корупцією. Чи можна очікувати від конференції в Берліні чогось більшого та як готується до неї Україна та міжнародні партнери?
|
|
|
|
Міжнародні урядовці та експерти, коментуючи підсумки Лугано, заявляли, що хоча план презентований українською стороною був детальним та добре підготованим, його основний акцент був на довгостроковій перспективі в той час, коли Україна потребує підтримки вже сьогодні, зокрема в рамках підготовки до зими. Справді, за підрахунками уряду України та Міжнародного Валютного Фонду, кожен місяць війни створює дефіцит бюджету обсягом $5 млрд, покриття яких Україна очікує від міжнародних партнерів. Загалом від початку війни Україна отримала фінансування від міжнародних партнерів загальним обсягом $17,4 млрд у формі грантів та кредитів, що допомогло перекрити 55% потреб додаткового фінансування (станом на 1 вересня). При цьому грантове фінансування для України є більш бажаним через обмеження країни повертати кредити в умовах війни. Проте в нинішній ситуації уряд не відмовляється від кредитів через ризики інфляції, адже станом на 1 вересня 20% додаткових потреб довелося фінансувати друком гривень НБУ. З іншого боку, Європа готується до важкої зими та енергетичної кризи, тож наразі фінансування довгострокових потреб України навряд чи в пріоритеті.
На початку вересня Світовий Банк презентував швидку оцінку завданої шкоди та потреб на відновлення України, де оцінка прямих збитків оцінюється в майже $100 млрд, а загальна вартість відбудови у $350 млрд. Тим часом 13 вересня керівник Офісу Президента Андрій Єрмак презентував концепцію Фонду відновлення України для послів країн-партнерів та заявив про плани представити відповідний законопроект на розгляд Верховної Ради, попередньо обговорений із міжнародними партнерами. Разом з тим Міністерство інфраструктури та Міністерство цифрової трансформації спільно представили електронну систему управління відбудовою України. Система охопить такі етапи відбудови, створивши відповідні модулі: інвентаризація збитків, планування та імплементація проектів, проведення закупівель через систему Prozorro, а також публічна звітність. Поки не зрозуміло, як саме ця система та фонд відновлення України узгоджені з найбільшими міжнародними донорами України, та якою буде система залучення їхніх коштів. З попередньої співпраці з Україною, найбільші донори та кредитори полюбляють віддавати перевагу певним фондам та банкам (таким, як Міжнародна Фінансова Корпорація, Європейський Інвестиційний Банк, ЄБРР) та іноді відмовляли Україну від створення окремого фонду для відбудови. Варто зазначити, що в рамках підготовки до конференції в Берліні уряд Німеччини доручив фонду Маршалла підготувати загальне бачення та рекомендацій щодо відбудови України. Серед цікавого, концепція пропонує віддати лідерство у відбудові України країнам Великої Сімки замість ЄС, а першим координатором призначити «американця з глобальним статусом».
Викликає запитання статус запланованої конференції в Берліні. Конференція носить назву «експертної», тож експерти високого рівня будуть пропонувати підходи до нелегкого завдання відбудови України, зокрема очікуються нові та креативні. А от про конкретні великі домовленості про фінансування, ймовірно, не йтиметься. На цьому наголосив і канцлер Німеччини Олаф Шольц, коментуючи цілі конференції про відбудову України під час Генеральної Асамблеї ООН «Разом із прихильниками України з усього світу ми будемо думати, як нам впоратися з цим надзвичайно важким завданням». У рамках конференції в Берліні будуть розглянуті такі теми: уроки пост-воєнного відновлення минулого, фінансування відбудови, інституційна трансформація та добре врядування, макроекономічна та фінансова стабільність, промисловість та сталий розвиток, інклюзія.
|
|
|
|
Незалежність енергогігантів під загрозою: що викликало занепокоєння Заходу? |
|
|
|
Посли G7 в Україні висловили занепокоєння втручанням влади в управління державними компаній - Оператора газотранспортної системи України (ОГТСУ, здійснює транзит газу через територію України) та Укренерго (оператор електричних мереж). Посли зазначають, що дотримання принципів корпоративного управління ОЕСР (Організації економічного співробітництва та розвитку) у державних підприємствах підвищить довіру інвесторів, зупинить корупцію і прискорить відновлення після війни.
Раніше посол США в Україні Бріджит Брінк за підсумками зустрічі з міністром енергетики України Германом Галущенком також заявила, що Україні необхідне прозоре управління державними енергопідприємствами, зокрема Укренерго й ОГТСУ, згідно зі стандартами ОЕСР, аби вона залишалася сильною перед агресією РФ.
Проблема назрівала давно, але тригером стало скандальне звільнення гендиректора ОГТСУ України Сергія Макогона. Його звільнили ввечері в п'ятницю, 16 вересня, коли він був у відрядженні. Пізніше Макогон повідомив, що планує оскаржити своє звільнення. Ця ситуація висвітлила ще кілька подібних тем, які стали приводом для журналістських розслідувань щодо звільнень топ-менеджменту найбільших енергокомпаній.
|
|
|
|
Корінь проблеми - у бажанні держави вручну керувати енергетичними компаніями, які оперують найбільшими коштами. Запобіжник для цього є лише один: незалежні наглядові ради та ефективний менеджмент. Україна зобов’язувалася запровадити принципи ОЕСР в усіх найбільших держкомпаніях і свого часу навіть зробила це. Принципи ОЕСР — це правила, за якими державні підприємства повинні працювати без політичного впливу, а саме, коли компанією керує наглядова рада, операційною діяльністю займається незалежний керівник, цільові завдання всім ставить уряд. Але ця система добре працює, якщо наглядову раду обрано за прозорими процедурами, якщо її члени цінують власну репутацію і якщо керівник, обраний за конкурсом, може відмовити, коли дзвонять «згори». Бо в українських держпідприємствах, на жаль, усе часто вирішується саме дзвінком «згори». І найчастіше це стосується питання розподілу грошей. Подивимося, що сталося з наглядовими радами та менеджментом за останній час.
Макогона звільнила наглядова рада державної компанії "Магістральні газопроводи України" (МГУ). Саме вонамала стати оператором газотранспортної системи України (ГТС). Водночас у процесі анбандлінгу (розділення функцій транспортування та продажу газу, як цього вимагало європейське законодавство) НАК "Нафтогаз України" оператором став ОГТСУ, якому й були передані функції з управління. У свою чергу ОГТСУ передали у власність МГУ. Ще в жовтні 2021 року Янез Копач, директор Секретаріату Європейського енергоспівтовариства, який брав участь у сертифікації OГТСУ, заявив, що МГУ свою функцію виконало і його можна розформувати.
У червні 2022 року наглядова рада МГУ схвалила об'єднання з ОГТСУ, а згодом ухвалила рішення про кандидата на посаду очільника ОГТСУ. Кабінет Міністрів відмовив МГУ в узгодженні його кандидатури на цю посаду.
Секретаріат Енергетичного співтовариства в листі до українського прем’єр-міністра 18 липня висловив стурбованість щодо контролю Кабміну над ОГТСУ та проведення корпоративної реформи. Секретаріат очікував, що наглядова рада МГУ виступатиме противагою будь-якому втручанню й покращить належне корпоративне управління, проте досвід останніх років показав, що це двошарове корпоративне управління не призвело до незалежного та ефективного управління Оператором ГТС. Водночас план корпоративного управління ОЕСР був схвалений усіма сторонами ще на початку 2021 року. Тоді Секретаріат разом зі Світовим банком порадили призначити справді незалежну наглядову раду ОГТСУ та ліквідувати МГУ.
Тим не менше, це не було зроблено. Натомість міністерство енергетики через МГУ лобіює кандидатуру одного з заступників міністра енергетики – Миколу Колісника на посаду в. о. гендиректора ОГТСУ замість Сергія Макогона. НАЗК направило голові наглядової ради МГУ лист, у якому попереджає про можливий конфлікт інтересів у Колісника. Якщо прогноз експертів виправдається й очільником ОГТСУ поставлять усе ж таки Миколу Колісника, це підтвердить наміри влади приховати певні фінансові схеми і свідчитиме про ігнорування будь-яких правил корпуправління, етики та антикорупційних вимог.
Керуючись залізобетонним аргументом «У нас війна!» зараз можна робити будь-що. Іноземні партнери мають розуміти, співчувати й допомагати. Але останні сигнали західних партнерів начебто чіткі: грошей не буде, поки не буде прозорості в управлінні найбільшими держкомпаніями. Очевидно, сигнал усе ж таки був недостатньо почутий. Якщо певним владним структурам вдасться реалізувати свій план з усунення прогресивних топ-менеджерів і зволікання з запровадженням якісного корпуправління, сектор енергетики буде остаточно закритий як від західних партнерів, що стежать за тим, як Україна витрачає надані їй кошти, так і від українців.
|
|
|
|
ПІДПИСАТИСЯ НА ЦЮ РОЗСИЛКУ |
|
|
|
Підписуйтесь на наш двотижневий вісник, який готують українські експерти Інформаційно-безпекового хабу Центру Європейських цінностей, тут.
|
|
|
|
|