видання 17.10. - 30.10.2022
|
|
|
|
Підписуйтесь на наш двотижневий вісник, який готують українські експерти Information Defense Hub Європейських цінностей, тут.
|
|
|
|
«Брудна бомба» російської пропаганди: цілі та ймовірні сценарії розвитку подій |
|
|
|
23 жовтня керівник Міноборони Росії Сергій Шойгу провів телефонні розмови з міністрами оборони країн-членів НАТО, у яких звинуватив Україну в підготовці використання так званої «брудної бомби». Наступного дня глава Генштабу РФ Валерій Герасимов та очільник МЗС Сергій Лавров продовжили дискредитацію Києва. Натомість глави МЗС США, Великої Британії та Франції опублікували спільну заяву про те, що Росія відверто бреше про «брудну бомбу» України. Зокрема уряд Словенії також заявив, що російська пропаганда використовує застаріле фото ядерних відходів зі Словенії 2010 року як доказ у звинуваченнях України. Генсек НАТО Єнс Столтенберг назвав абсурдом заяви Кремля, і нагадав, що подібна модель поведінки з боку РФ уже спостерігалася в Сирії й перед повномасштабним вторгненням Росії в Україну наприкінці лютого. Радбез ООН 25 жовтня провела закрите засідання на прохання РФ, під час якого російська сторона не надала жодних доказів на користь своїм звинуваченням. У Києві заяви російських чиновників назвали «абсурдною та небезпечною брехнею». На запит українського МЗС інспектори Міжнародного агентства з атомної енергії відвідають два ядерні об’єкти на території України.
|
|
|
|
Риторика ядерного залякування – не нова для російської пропаганди. Упродовж останніх двох місяців апокаліптичні погрози путінського режиму стали центральною темою в інформаційному полі. Причиною цьому є поразки російських окупантів на полі бою в Україні. У рамках пропагандистського наративу «ядерного шантажу» зараз спостерігається зміна ключових повідомлень від відкритих погроз нанести ядерний удар по Україні до спроб зняти із себе відповідальність за можливу трагедію. Прикладом зміни тактики інформаційного впливу є “легенда” про «брудну бомбу» України. Ця історія є спланованою інформаційно-психологічною спецоперацією Кремля. Свідченням цього є синхронізоване використання потужного дипломатичного та інформаційного арсеналу російської пропаганди. Заяви низки топ чиновників, дипломатів, псевдо «експертів» та російських блогерів – це спільний, часто повторюваний наратив, який не містить жодних доказів чи фактів причетності України до подібних розробок. Натомість він націлений на емоційне сприйняття різних цільових аудиторій. Головні цілі такої кампанії: дискредитація України, залякування Заходу з метою зменшення постачання озброєння та схилення Києва до переговорів; підготовка інформаційного підґрунтя для подальших військових провокацій.
Як і на полі бою, Росія програє інформаційну війну. Західні лідери одноголосно заявили про абсурдність тверджень про «брудну бомбу» України. Однак на цьому історія може не завершитися. Звинувативши Україну, РФ може самостійно застосувати зброю, чи розпочати наступ із боку Білорусі.
Кілька тижнів поспіль росіяни атакують енергетичну інфраструктуру України, 40% якої вже пошкоджено. Ціль окупантів – повністю відрізати українців від електро- та теплопостачання перед зимою. Повне відключення України неможливе без контролю атомних електростанцій. Спроба захопити АЕС під приводом пошуку матеріалів для «брудної бомби» може бути одним із планів Кремля щодо знищення енергосистеми України та подальшого шантажу Заходу. Потенційним об’єктом ризику є Рівненська АЕС, яка знаходиться на відстані приблизно 65 кілометрів від кордону з Білоруссю.
Іншим ймовірним сценарієм розвитку подій на тлі фейкових заяв Москви про «брудну бомбу” може стати спроба ядерної провокації на Запорізькій АЕС. Свідченням цього є несанкціоновані будівельні роботи на території сухого сховища відпрацьованого ядерного палива (ССВЯП) на ЗАЕС. За даними Енергоатому, на ССВЯП зберігається 174 контейнери з відпрацьованим ядерним паливом. Руйнування цих контейнерів унаслідок підриву може призвести до аварії та радіаційного забруднення кількасот квадратних кілометрів прилеглої території.
Для попередження таких сценаріїв Україна разом із західними партнерами мають і надалі оперативно реагувати на дезінформаційні кампанії Кремля, а моніторингові місії ООН та ОБСЄ повинні працювати на ядерних об’єктах України на постійній основі до закінчення війни.
|
|
|
|
Візит Президента Штайнмаєра до України та підтримка Німеччиною відновлення України |
|
|
|
Президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр, який раніше виступав за зміцнення зв'язків із РФ, відвідав Київ з візитом, заявивши про економічну, політичну та військову підтримку Україні. У своєму програмному виступі він закликав німецьке суспільство спільно протистояти проблемам, спричиненим російською агресією проти України, а також налагоджувати муніципальні та міські ініціативи для підтримки відбудови України.
|
|
|
|
Окрім інституційної підтримки Уряду, новим фокусом співпраці між Німеччиною та Україною є муніципальна співпраця. Щоби вона отримала більше визнання, президенти Штайнмаєр і Зеленський узяли патронат над Німецько-українською мережею муніципалітетів.
Як реалізатор цієї ініціативи Федеральне міністерство економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) оголосило про бюджет у 600 мільйонів євро на підтримку 107 німецько-українських муніципальних партнерств шляхом консультацій та фінансування допомоги, а також шляхом створення консультаційних платформ для обміну досвіду. На практиці це означає, що, наприклад, Німеччина виділяє 5 мільйонів євро на закупівлю товарів термінової необхідності (ліки, комунальна техніка, харчування, допомога дітям та молоді) та співпрацює із комунальними водоканальними службами. Крім того, підтримуються компанії з критичних виробничих секторів, щоб, наприклад, можна було покращити доступність металевих дахів, дверей і вікон.
Візит Штайнмаєра збігся з великою конференцією в Берліні під егідою Олафа Шольца, на якій вони разом із Президентом Європейської Комісії Урсулою фон дер Ляєн закликали до розробки плану Маршалла для України.
Водночас на ключові питання щодо майбутнього України, зокрема, хто заплатить за відновлення зруйнованої війною країни та як поділять “фінансові розрахунки” для оплати країни ЄС та інші союзники Києва, відповіді не було отримано. Більше того, ні візит Штайнмаєра, ні конференція в Берліні не дали конкретних відповідей, коли має розпочатися відновлення України. Усе ще існує побоювання, що через тривале очікування припинення вогню в Україні настане певна втома, що сприятиме зниженню політичної підтримки в ЄС. І тому європейські уряди можуть не захотіти залучати кошти платників податків у відновлення країни, яка перебуває в стані війни, якщо є шанс, що інвестиції в енергетику, залізницю та іншу інфраструктуру можуть бути “знищені”.
|
|
|
|
Не тільки українська війна: як російська агресія впливає на економіку світу |
|
|
|
Повномасштабна війна Росії проти України йде вже понад 8 місяців. Це призводить не лише до суттєвого спаду української економіки, але й негативно впливає на світову економіку. На початку жовтня фахівці Міжнародного валютного фонду вже попередили, що через повномасштабне вторгнення Росії світ почне відчувати економічну рецесію з наступного року. Водночас світ ще не встиг оговтатися від втрат, які завдала пандемія COVID-19. Тому нова криза, спричинена найбільшою війною в Європі з часів Другої світової війни, може сильно вдарити по гаманцях не тільки українців, а й мешканців багатьох країн по всьому світу, включно з ЄС та США.
|
|
|
|
За даними Світового банку розмір української економіки не перевищує 0.2% світового ВВП та 0.3% світового експорту. Тобто, це країна з малою економікою, яка теоретично не могла б суттєво вплинути на світову кризу. Проте вже зараз світ відчуває наслідки розв'язаної Росією війни. У ЄС з початку року суттєво прискорилася інфляція. Наприклад, у Чехії вереснева річна інфляція досягла 18%. Зросли ціни на комунальні послуги та харчові продукти. У деяких країнах, що розвиваються, з'явився великий дефіцит продуктів, адже Україна була для них великим постачальником зернових культур та олії. Незважаючи на те, що агропромисловість є розвиненою галуззю також і для країн Європи та Америки, це не виправить ситуацію. Адже ці країни переважно працюють на забезпечення свого ринку. В Україні вирощувалися зернові культури з надлишком, який потім експортувався зокрема і в країни Африки.
Навіть у США, які мають достатньо стабільну та сильну економіку, вплив війни є відчутним. Країна проходить сировинну кризу, яка спричинена зупинкою виробництва в Україні та накладенням санкцій на країну агресора. Проте найбільший економічний удар, крім України, очікує саме на Європейський союз та Велику Британію. Адже ці країни через близьке розташування мали міцніші торговельні відносини з Україною, зараз приймають найбільше українських біженців, а також деякі країни були залежні від російського газу та нафти.
Російська агресія спричинила тиск на світові ціни на сировинні товари, посилила збої в ланцюжках постачання та сприяла зростанню інфляції в більшості країн світу. Таким чином Росія намагається тиснути на країни заходу та впливати на зменшення рівня допомоги Україні. Деякі організації та політики закликають до початку мирних перемовин із Москвою. Проте всі події теперішньої війни показують, що такий розвиток ситуації неможливий без повної перемоги України та повернення своїх земель. Світу не уникнути рецесії в майбутньому. Адже збитки вже завдані, від такого потрясіння як Україна, так і світ у цілому будуть оговтуватися ще багато років після війни. Тому це вже не війна Росії проти України, а війна Росії проти всього демократичного світу.
|
|
|
|
Чи можливо в Україні законом заборонити УПЦ (МП)? |
|
|
|
На тлі численних повідомлень Служби безпеки України про викриття керівників Української православної церкви Московського патріархату в колаборантстві й державній зраді, в українському суспільстві пожвавилася дискусія щодо законодавчої заборони УПЦ (колишня МП). Два законопроекти щодо заборони ще в березні були подані до Верховної Ради. Згадані документи були не дуже високої якості, окрім того, згідно Конституції (яку неможливо коригувати під час воєнного стану), Україна – секулярна держава, тобто церква від держави відділена.
Разом із тим, нещодавно Сейм Латвії (яка також є секулярною державою) ухвалив закон, згідно якому Латвійська Православна Церква (далі - ЛПЦ) стає повністю незалежною від будь-якої церковної влади за межами держави Латвія, а ії статус визначається як автокефальний. Чи може такий досвід бути корисним для України?
|
|
|
|
Латвійський Сейм приймав цей закон у тісній співпраці з керівництвом Латвійської православної церкви (в українських реаліях це апріорі неможливо). Першим належала сама ініціатива (офіційно вони це не підтверджували, а просто погодились із впровадженими змінами), другі (конкретно – Президент Егілс Левітс) виступали її формальними субʼєктами. Офіційна мотивація - захист національної безпеки, створення запобіжників впливу РПЦ на ЛПЦ. Наголос – невтручання в справи церкви, виключно юридичне супроводження. Додатково – історичні аргументи, що, мовляв, сторіччя тому ЛПЦ вже мала автокефалію (хоча насправді ЛПЦ мала розширені права, але не автокефалію).
Життєдіяльність усього світового православʼя (включно з ЛПЦ) регулюється нормами канонічного права, а національне законодавство на це взагалі ніяк не впливає. Тобто держава не може оголосити церкву «незалежною» (такого статусу, згідно канонічного права, взагалі не існує). Тим більше – проголосити її «автокефальною» (у випадку з ЛПЦ це може зробити або Москва, або Константинополь). Наразі ЛПЦ входить у «сіру зону» (враховуючи, що процес ініціювала вона сама, її, вочевидь, це влаштовує).
Прецедент Латвії однозначно стане прикладом для «параду» відділення національних церков від Москви. Наразі влада Литви проводить попередні консультації з Константинопольським патріархатом щодо можливості просити Томос для місцевої церкви. Важливо зазначити, що, за неписаними правилами, відповідна ініціатива до Константинополя має надходити «знизу». Так, зокрема, процес надання Томосу Україні у 2018-му стартував саме зі звернення Верховної Ради до Фанару.
Разом із тим Україні варто очікувати посилення трьох статей Кримінального кодексу, котрі регламентують державну зраду, колабораціонізм і посібництво, за якими найчастіше затримують та звинувачують прибічника ворога «у рясах». Відповідні правки в законодавство вже розробляються.
|
|
|
|
ПІДПИСАТИСЯ НА ЦЮ РОЗСИЛКУ |
|
|
|
Підписуйтесь на наш двотижневий вісник, який готують українські експерти Інформаційно-безпекового хабу Центру Європейських цінностей, тут.
|
|
|
|
|